Пахова грижа – це випинання органів живота через дефект черевної стінки під шкіру пахової області. Найчастіше проявляється після надмірного фізичного навантаження: у паху чи у верхнього краю мошонки з’являється шишка, яка зникає в положенні лежачи.
Відсутність своєчасного лікування пахової грижі призводить до неприємних, а часом навіть небезпечних наслідків. Наприклад, пахова грижа у чоловіків нерідко буває пахово-мошонковою, при якій мошонка може розтягуватися аж до середини третини стегна. Особливу небезпеку становить невправна грижа, яка за тривалого перебігу хвороби може ущемитися. Утиск грижі – це небезпечне ускладнення, що вимагає екстреного хірургічного втручання.
Методи лікування пахової грижі
Єдиний спосіб позбутися пахової грижі – операція (герніопластика) із застосуванням сітки. Вона надалі перешкоджатиме повторному випаданню органів через грижові ворота. При операції з видалення пахової грижі застосовується полегшена, “легка”, еластична або композитна сітка, наприклад Ultrapromesh фірми ETHICON. Матеріали з яких виготовлені сітки чудово приживаються: у місці втручання утворюється ніжний та еластичний рубець.
Важливо! Операції без застосування сіток призводять до частих рецидивів, за даними деяких досліджень – до 40%.
У сучасній світовій практиці визнані ефективними лише 3 методики лікування пахової грижі.
Класична операція по Ліхтенштейну
Це найпопулярніша та найдоступніша методика в нашій країні. Проводиться найчастіше під місцевою анестезією, чи комбінацією місцевого знеболювання із внутрішньовенним наркозом, без виключення свідомості пацієнта. Розріз шкіри в пахвинній ділянці довжиною 6-7 см. Між м’язами фіксується полегшена поліпропіленова або композитна сітка розміром 6 х 11 см.
На шкіру накладається безперервний косметичний шов. При цьому використовуються нитки провідних європейських виробників, які ніколи не викликають реакцій відторгнення та згодом повністю розсмоктуються.
Переваги методу:
- мінімальне навантаження на організм;
- хірургічне лікування пахвинної грижі може виконуватися амбулаторно, тобто пацієнт може залишити стаціонар через 2-3 години після операції. Відразу після операції можна вставати, ходити, приймати їжу та рідину. За бажанням пацієнтів, особливо якщо вони старші 60 років, проводиться лікування у стаціонарі протягом 1–2 днів.
- щадна анестезія. Сучасні анестетики (бупівакаїн та наропін) забезпечують чудове знеболювання під час хірургічного втручання та протягом 6–12 годин після нього.
- застосовується у пацієнтів будь-якого віку (крім дітей віком до 16 років), у тому числі з наявністю серйозних хронічних серцевих чи легеневих захворювань;
- мінімальний ризик серйозних ускладнень;
- зовнішні шви видаляються через 2 дні;
- невисока вартість;
- застосовується при утиску гриж.
Недоліки: триваліша реабілітація, порівняно з лапароскопічною операцією і шов 6-7 см.
Лапароскопічнагерніопластика за методикою TAPP
У черевній стінці проводяться 3 проколи, після чого в черевну порожнину нагнітається вуглекислий газ і вводяться хірургічні інструменти та відеокамера. У черевну порожнину вводиться сітка, яка за допомогою спеціального степлера фіксується дужками до м’язів живота. Брюшина зашивається з використанням степлера чи ниткою.
Переваги:
- менша травматизація тканин, що особливо актуально при рецидивних пахових грижах;
- менше ускладнень з боку післяопераційних ран, зважаючи на їх малі розміри;
- можливість діагностувати і одночасно усунути грижу, що починається, з іншого боку;
- менший період обмеження фізичного навантаження після операції (2-3 тижні порівняно з 4 тижнями після відкритої операції.
Недоліки методики:
- Ризик ускладнень пов’язаних із проведенням загальної анестезії з підвищенням внутрішньочеревного тиску за рахунок введеного в порожнину живота газу (тромбоз глибоких вен кінцівок, тромбоемболія легеневої артерії, слабкість, нудота, блювання у післяопераційному періоді). Це обмежує її застосування у осіб похилого віку та пацієнтів із супутньою серцевою та легеневою патологією.
- Потребує перебування у стаціонарі.
- Вище ризик ускладнень як у ранньому післяопераційному періоді (розвиток внутрішньочеревної кровотечі, пошкодження внутрішніх органів), так і у віддалених термінах (розвиток спайок у зоні операції, які можуть призвести до тривалого больового синдрому і навіть викликати непрохідність кишечника).
- Обмежене застосування в осіб із супутньою патологією.
- Значно більша вартість за рахунок використання лапароскопічного обладнання, а також препаратів для наркозу.
Лапароскопічнагерніопластика пахової грижі за методом TEP
Найновіша і найперспективніша методика видалення пахової грижі — лапароскопія з повною позачеревною пластикою. Також виконується через проколи, але відрізняється від TAPP проведенням операції не з боку черевної порожнини, а передбрюшинного простору.
Лапароскопія пахової грижі проводиться під спінальною або загальною анестезією. Розріз 1,5-2,5 см в області пупка. За допомогою балона, а потім за допомогою газу створюється робочий простір між м’язами та очеревиною в пахвинній ділянці з боку грижі вводяться 2–3 хірургічні інструменти. Між м’язами та очеревиною встановлюється сітка розміром 10х15 см, яка не фіксується.
Найбільший плюс герніопластики за методом ТАР – відсутність фіксації сітки. Вона сама утримується у потрібному положенні за рахунок внутрішньочеревного тиску. Це значно знижує ризик розвитку больового синдрому у післяопераційному періоді та дає можливість приступити до фізичної роботи через 7 діб після операції.
Недоліки:
- висока вартість витратних матеріалів;
- ризик ускладнень, пов’язаних із загальною анестезією;
- більший розмір сітки, що імплантується.
Групи ризику
Захворювання зустрічається у чоловіків, жінок і дітей різного віку, проте пахова грижа у чоловіків – явище більш поширене. Імовірність появи недуги у представників чоловічої статі на 27% вища, ніж у представниць жіночої статі.
Пахова грижа у жінок зустрічається значно рідше, приблизно у 3% випадків.
Пахова грижа у дітей зустрічається вкрай рідко. Серед факторів розвитку захворювання важливу роль відіграє спадковість.
Фактори, що підвищують ризик виникнення пахової грижі:
- Підняття тяжкості.
- Різке схуднення.
- Різкий набір ваги.
- Проблеми зі стільцем.
- Сколіоз.
Класифікація пахових гриж
Лікарі виділяють 4 стадії розвитку пахової грижі:
- Грижа знаходиться в районі внутрішнього пахового кільця.
- Спостерігається опущення грижі в пахвинний канал.
- Грижа досягає зовнішнього пахового кільця.
- Вип’ячена грижа досягає мошонки.
Залежно від локалізації захворювання спеціалістами виділяється:
- Правостороння пахова грижа.
- Лівостороння пахова грижа.
Лікар разом із пацієнтом визначає найбільш виграшний варіант лікування, немає універсальної методики для всіх, метод операцій визначається індивідуально. Вартість операції з видалення пахової грижі так само залежить від індивідуальних факторів і може бути озвучена після консультації.
Перейти до галереї
Залишити відповідь